Пошук по сайту
Авторизація
Логин:
Пароль:
Регистрация
Забыли свой пароль?
Періодика
Медична інформатика та інженерія
Партнери
Поиск информации по диагнозу / Med And Me Первый украинский нефрологический сайт проф. Д. Иванова Zepter
Технічна підтримка

Дистанційна освіта в Україні: досвід, проблеми та перспективи



За роки незалежності України система освіти зазнала істотних змін. Постійно зростаючий обсяг нових знань, поява новітніх інформаційних технологій та засобів комунікації потребують нововведень в систему традиційної освіти. Однією з важливих тенденцій розвитку сучасної освіти стало широке впровадження різних дистанційних технологій навчання.

За роки незалежності України система освіти зазнала істотних змін. Постійно зростаючий обсяг нових знань, поява новітніх інформаційних технологій та засобів комунікації потребують нововведень в систему традиційної освіти. Однією з важливих тенденцій розвитку сучасної освіти стало широке впровадження різних дистанційних технологій навчання.

Сучасне суспільство висуває вимоги безперервності, неформальності, відкритості та дистанційності навчального процесу. Отже, освіта сьогодення повинна носити характер гнучкості та високої технологічності. Всі ці риси притаманні дистанційному освітньому процесу.

Тому особливої актуальності набувають дослідження, спрямовані на вивчення ефективності нових форм, методів, технологій та методик дистанційного навчання.

Використання дистанційного навчання сприяє вирішенню завдань підвищення ефективності навчальної діяльності учнів, організації навчального процесу, використання можливостей інформаційно-комунікаційних технологій при організації навчально-виховного процесу.

Національною програмою «Освіта. Україна ХХІ сторіччя» передбачено забезпечення розвитку освіти на основі нових прогресивних концепцій, запровадження у навчально-виховний процес новітніх педагогічних технологій та науково-методичних досягнень, створення нової системи інформаційного забезпечення освіти, входження України у трансконтинентальну систему комп’ютерної інформації.

Відповідно до Концепції розвитку дистанційної освіти в Україні [3] розвиток освітньої системи в Україні повинен мати такі наслідки:
  • поява нових можливостей для оновлення змісту навчання та методів викладання дисциплін і розповсюдження знань;
  • розширення доступу до всіх рівнів освіти, реалізації можливості її одержання для великої кількості молодих людей, включаючи тих, хто не може навчатись у навчальних закладах за традиційними формами внаслідок браку фінансових або фізичних можливостей, професійної зайнятості, віддаленості від великих міст, престижних навчальних закладів тощо;
  • реалізація системи безперервної освіти «через все життя», включаючи середню, довузівську, вищу та післядипломну;
  • індивідуалізація навчання при масовості освіти.
Саме поняття «дистанційне навчання» було сформульоване такими вченими, як М. Томпсон, М. Мур, А. Кларк, і Д. Кіган [2]. Кожен із цих авторів підкреслював окремий аспект цього методу. Та лише Десмонд Кіган зробив спробу поєднати більшість визначень і на цій основі сформулював такі важливі особливості та характеристики дистанційного навчання:
  • віддаленість вчителя та учня в часі або просторі, або ж і в часі, і в просторі одночасно;
  • визнання навчальним закладом: процес навчання визнається або сертифікується якою-небудь освітньою установою або організацією (такий тип навчання відрізняється від самонавчання – власними силами, без офіційного визнання з боку навчального закладу);
  • використання значної кількості технічних засобів (друкарських, аудіо- та відеозаписів або комп’ютерів), що об’єднує вчителів та учнів і забезпечує донесення змісту навчального курсу до користувача;
  • використання специфічних навчальних програм та матеріалів.
Дистанційне навчання – новий засіб реалізації процесу освіти, в основі якого закладено використання сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій, що дозволяють навчатись на відстані без прямого, особистого контакту між вчителем та учнем. Цей вид навчання є об’єктом дослідження зарубіжних та вітчизняних учених. Наукове забезпечення дистанційного навчання, проблеми й напрями досліджень цієї галузі розглядають В. Биков, Ю. Дорошенко, М. Жалдак та ін. Організаційно-педагогічні основи дистанційної освіти в Україні та за її межами, підходи до їх реалізації у своїх працях розкрили Р. Гуревич, В. Олійник, Ю. Пасічник, О. Собаєва, П. Таланчук. Психолого-педагогічним аспектам і технологіям створення дистанційних курсів, контролю знань та їх оцінюванню присвячено роботи, авторами яких є Г. Балл, О. Григорова, В. Дейнеко, В. Кухаренко, О. Рибалко, Н. Сиротенко, О. Сорока та ін. Перспективи дистанційного навчання у навчальних закладах України і за кордоном досліджували Г. Козлакова, К. Корсак, П. Стефаненко та ін.

Під дистанційним навчанням розуміють обмін інформацією між педагогами і тими, хто навчається за допомогою електронних мереж чи інших засобів телекомунікацій. Учень при цьому одержує навчальну інформацію і завдання щодо її засвоєння, а потім результати своєї самостійної роботи надсилає педагогу, який оцінює якість та рівень засвоєння матеріалу. При цьому особиста діяльність учня із здобуття знань майже не організовується.
 
Серед найбільш часто використовуваних термінів, що відносяться до відкритого та дистанційного навчання, можна назвати такі: кореспондентна освіта, домашнє навчання, самостійне навчання, зовнішнє навчання, безперервне навчання, дистанційне навчання, самонавчання, навчання дорослих, навчання з опорою на технічні засоби, або опосередковане навчання, навчання з фокусуванням на учневі, відкрите навчання, відкритий доступ, гнучке навчання і розподілене навчання [1].

Отже, аналіз матеріалів, представлених у наукових джерелах, а також вивчення досвіду дистанційного навчання показує, що його організація має такі особливості: існування вчителя і учня і, як мінімум, наявність домовленості між ними; просторова роздільність вчителя і учня; просторова роздільність учня і навчального закладу; двонаправлена взаємодія вчителя і учня через особливу технологію організації навчального процесу; підбір матеріалів, спеціально призначених для дистанційного вивчення.

Література:
  1. Безпалько. В. П. Основы теории педагогических систем / В. П. Беспалько. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1977. – 204 с.
  2. Жовта І. Дистанційна освіта набирає обертів : в Україні і світі : [Про дистанц. форму навчання в Нац. авіац. ун-ті] / І. Жовта // Освіта України. – 2004. – 9 квіт. (№ 27/28). – С. 2.
  3. Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні від 20 груд. 2000 р. – К., 2000. – 12 с.
Новини
18.07.2018  Фізичні вправи допоможуть впоратися з залежністю
18.07.2018  Вчені зрозуміли, як підвищити ефективність хіміотерапії
18.07.2018  Кишкова паличка і розвиток старечого недоумства виявилися пов'язані
18.07.2018  Віртуальна реальність допоможе реабілітуватися після ампутації
18.07.2018  Вчені: якщо у вас проблеми з вагою, не варто звинувачувати спадковість
17.07.2018  Генетики: деяких людей алкоголь вбиває в рази швидше
17.07.2018  Стоматологи відчувають страх пацієнтів, показало дослідження
17.07.2018  У зайвої ваги є плюс, виявили фахівці
17.07.2018  Ускладнення під час вагітності активують гени, пов'язані з шизофренією
17.07.2018  Лікарі вперше в Росії провели операцію на мозку за допомогою робота
16.07.2018  Хвороба шкіри може викликати проблеми з серцем
16.07.2018  Забруднення повітря озоном зв'язали з астмою у дітей
16.07.2018  Дієта з низьким вмістом жирів запобігає смерті від раку грудей
16.07.2018  Лікарі: не потрібно боятися замінників цукру
16.07.2018  Дослідники створять першу в світі вакцину проти алергії на кішок
16.07.2018  Вчені розповіли, як збільшити силу антибіотиків
16.07.2018  Агресивність поведінки легко контролювати, довели неврологи
15.07.2018  Британські медики: кожна людина повинна з'їдати мінімум одне яйце на день
15.07.2018  Омолодження серцево-судинної системи можливо, показали тести
15.07.2018  Знайдений простий спосіб боротьби з ожирінням
HINARI
PubMed