Пошук по сайту
Авторизація
Логин:
Пароль:
Регистрация
Забыли свой пароль?
Періодика
Медична інформатика та інженерія
Партнери
Поиск информации по диагнозу / Med And Me Первый украинский нефрологический сайт проф. Д. Иванова Zepter
Технічна підтримка

Історія НМАПО




Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика - це один з перших навчальних і наукових закладів України, заснованих в період української державності (1917-1919), в часи відродження української освіти, науки і культури. Вона стала наступницею Клінічного інституту для удосконалення лікарів, створеного в серпні 1918 р. за ініціативою медичної громадськості Києва - професійної спілки київських лікарів, як перший і новий для України (в Петербурзі в 1885 р.) тип вищого навчального закладу.

Мета створюваного закладу досить чітко визначалась вже в першому його Статуті: "...цель Клинического Института: Клинический Институт Киевского Союза врачей является учебно-научным учреждением, цель которого - специализация врачей в области практической и теоретической медицины, прохождение общего медицинского стажа молодыми врачами, периодическая организация повторительных курсов для пополнения и освежения знаний врачей и, наконец, научная работа врачей в избранных ими областях" (Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Фонд 166, оп.N2, спр. N421, С.48-55, 1921-1922).

Ставлячи перед інститутом такі завдання, його засновники мали у своєму розпорядженні лише одну поліклініку по обслуговуванню на дому і амбулаторію для приходящих хворих (бульв. Шевченка, 13), при якій в 1918 р. були відкриті аптека і хіміко-бактеріологічна лабораторія. На цей період припадає і відкриття перших кафедр - офтальмології (1918, проф. М.А.Левитський) і педіатрії (1918, проф. Є.Л.Скловський, проф. А.З.Лазарєв). За таких умов 85 років тому Клінічний інститут став у витоків зародження системи післядипломної підготовки лікарів в Україні.

У травні 1919 р. Клінічний інститут, як власність Спілки лікарів, був націоналізований і підпорядкований Наркомздоров'я України, в 1921 р. управління ним перейшло до відому Наркомосвіти України, зокрема Київського губернського відділу професійної освіти, а безпосереднє керівництво ним здійснювалось виборним правлінням та радою інституту, на зміну яким в 1922 р. запровадився принцип призначення керівників на засадах єдиноначальності (перший директор - проф. М.А.Левитський).

На кінець 20-х років Інститут мав 9 кафедр, навчально-матеріальна база яких отримала певний розвиток. Підсумовуючи досягнення інституту за перші 10 років існування, відзначаючи його роль і місце в системі охорони здоров'я, його директор проф. О.Б.Бернштейн в 1928 р. підкреслював: " ... За 10 лет институт превратился в большое научно-учебное учреждение, укрепившее знаниями уже свыше 2500 врачей, больше 1/4 всех врачей Украины..." (Труды клиники нервных болезней Киевского государственного института для усовершенствования врачей. Т.I. Посвящается десятилетию существования института.- К., 1928.- С.3-4).

В липні 1930 р. Раднарком УРСР видав постанову "Про реорганізацію вузів і втузів і передання їх до відому відповідних Наркоматів", згідно якому вища медична і фармацевтична освіта передавалися з системи Наркомпросу до відому Наркомздоров'я України, на чому протягом тривалого часу наголошувала медична інтелігенція України.

Зосередження управління вищою медичною школою в одному відомстві стало переломним моментом в історії медичних вузів України і внесло суттєві зміни в діяльність інституту, перш за все у визначення контингенту, що підлягав підвищенню кваліфікації, та її строки. Якщо в початковий період вказане регулювалось лише його першим Статутом, то Наркомздоров'я і урядові постанови початку 30-х років, зокрема, "Про медичні кадри" (1931) і "Про підготовку лікарів" (1934), ставили чіткі державні вимоги як до їх базової підготовки, так і підвищення кваліфікації. Постановою "Про укріплення сільської дільниці" (1938) вперше встановлювалось обов'язкове, раз на три роки, направлення на курси удосконалення лікарів з сільської місцевості, міських - раз у п'ять років.

Зростаючі потреби практичної охорони здоров'я, особливо сільської мережі, і започаткування спеціалізації потребували подальшого розширення системи удосконалення знань лікарів як з питань фундаментальних дисциплін, так і вузьких спеціальностей. Саме це і визначило профільність кафедр, створених в 30-і роки, загальна чисельність яких до початку війни становила 24 одиниці. Крім того, з метою наближення системи післядипломної освіти безпосередньо до виробництва, в Білій Церкві, Житомирі, Коростені, Черкасах і Чернігові були створені (як філіали окремих кафедр) пункти підвищення кваліфікації лікарів.

Розширення учбово-матеріальної бази та профільності спеціалізації і перепідготовки лікарів дозволили інституту, який щорічно готував понад тисячу спеціалістів, стати одним з найпотужніших медичних учбово-наукових закладів країни довоєнного часу, вчені якого внесли суттєвий внесок до скарбниці вітчизняної науки.

В роки другої світової війни інститут припинив свою діяльність, а його учбова і матеріальна база були знищені під час тимчасової окупації Києва.

Своє друге народження інститут отримав на підставі постанови уряду України від 18 листопада 1943 р. про його відновлення, виданої вже через два тижні після звільнення Києва. Перші кафедри почали діяти в 1944 р. на базі колишнього 408-го окружного військового госпіталю та Київської обласної лікарні. Планова підготовка спеціалістів системи МОЗ України відновилась в 1945 році.

В 1953 р. до складу інституту увійшов Київський інститут удосконалення провізорів, заснований ще в 1939 році.

За післявоєнні роки (директори-ректори Я.А.Охріменко (1943-1944), В.П.Комісаренко (1944-1944), І.І.Кальченко (1944-1957), В.Д.Братусь (1957-1959), особливо коли в останні понад сорок років (1959-2002) керівництво інститутом-академією здійснювали професори М.Н.Умовіст (1959 -1984) і В.М.Гирін (1984-2002), число кафедр перевищило 60, що обумовлювалось потребами практичної охорони здоров'я. На цей час припадає і більш ніж чверть століття (1965-1991) перебування інституту у підпорядкуванні МОЗ колишнього СРСР, що надало йому інтернаціонального статусу, оскільки його слухачами стали представники всіх теперішніх країн СНД, хоча лікарі з України завжди складали майже половину всього контингенту.

До початку 90-х років інститут став одним з найбільших в колишньому СРСР і найпотужнішим в Україні учбовим закладом такого типу. Новий період в його діяльності розпочався в жовтні 1991 р. після повернення до системи МОЗ суверенної України, що покликало за собою якісні зміни його статусу. В нових умовах, які співпали з початком проведення реформи медичної освіти в Україні, він зайняв пріоритетне положення в галузі післядипломної підготовки і перетворився в учбово-методичний центр МОЗ України з цієї проблеми. Кафедрами інституту-академії підготовлені дві третини всіх навчальних програм, за якими вперше в Україні розроблені атестаційні комп'ютерні системи для інститутів аналогічного профілю в державі.

Згідно з концепцією реформи, яка орієнтована на досягнення рівня підготовки лікарів найбільш розвинених країн світу, в 1992 р. введені нові форми післядипломного навчання лікарів та провізорів, зокрема: передатестаційні цикли, очно-заочне навчання лікарів-інтернів, цикли підготовки з ряду спеціальностей їх керівників та викладачів інститутів і факультетів удосконалення лікарів та медичних вузів. В 1994 р. створені факультет підвищення кваліфікації викладачів інститутів та факультетів удосконалення лікарів і фармацевтів України, єдина в системі МОЗ проблемна лабораторія з питань післядипломної освіти лікарів і провізорів, факультет підготовки та підвищення кваліфікації військових лікарів та провізорів Української Військово-медичної академії Міноборони України, в 2005 р. - факультет загальної практики - сімейної медицини.

Нового якісного статусу інститут набув після видання Кабінетом Міністрів України в п'яту річницю незалежності нашої держави постанови "Про створення Київської медичної академії післядипломної освіти" від 13 травня 1996 р., згідно якій на його базі створювався навчальний заклад нового типу і вищого (IV) рівню акредитації - медична академія післядипломної освіти.

В 1998 р. постановою Кабінету Міністрів України N 513 від 20 квітня їй присвоєно ім'я видатного державного діяча і вченого професора Платона Лукича Шупика (1907-1986), який двічі займав посаду Міністра охорони здоров'я України (1952-1954, 1956-1969), вніс вагомий внесок в розвиток матеріальної, навчальної і наукової бази академії, протягом 14 років (1965-1979) завідував кафедрою соціальної медицини і організації охорони здоров'я (тепер кафедра управління охороною здоров'я).

Згідно Указу Президента України від 27.03.2006 р. №263/2006 “Про надання Київській медичній академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика статусу національної” та наказу МОЗ України від 31.03.2006 р. №192 “Про заходи щодо виконання Указу Президента України “Про надання Київській медичній академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика статусу національної” Київську медичну академію післядипломної освіти імені П.Л.Шупика перейменовано у Національну медичну академію післядипломної освіти імені П.Л.Шупика.

Гордістю інституту-академії завжди були наукові кадри. В різні роки тут працювали і працюють відомі в Україні та за її межами спеціалісти, засновники власних наукових шкіл та напрямків, персоналії яких з переліком найважливіших наукових досягнень представлені в розділі "Видатні співробітники академії".

В академії функціонують 9 спеціалізованих рад по захисту докторських і кандидатських дисертацій в галузі внутрішніх хвороб; нервових хвороб; хірургії; акушерства і гінекології, анестезіології та інтенсивної терапії; судової медицини; технології ліків та організації фармацевтичної справи, фармацевтичної хімії, фармакології і фармакогнозії; очних хвороб; соціальної медицини. Протягом останніх п’яти років в них захищено понад 100 докторських і біля 400 кандидатських дисертацій. За останні 25 років в інституті-академії підготовлено понад 300 докторів і 1500 кандидатів медичних наук, з них для зарубіжних країн - біля 100.

Результати науково-дослідних робіт викладачів академії опубліковані в підручниках, монографіях, навчальних посібниках, довідниках, методичних рекомендаціях та інформаційних листах, в статтях в журналах і збірниках, третина з яких - на міжнародному рівні, знайшли відображення в отриманих патентах, доповідались на наукових форумах.

Давня традиція академії - це сумісна робота з органами та закладами практичної охорони здоров'я. Її співробітниками в базових та позабазових лікувальних закладах щорічно надається консультативна допомога понад 100 тис. хворих, виконується більше 50 тис. складних операцій. Понад 20 провідних вчених - головні спеціалісти МОЗ України.

В умовах незалежної України в нову стадію вступило міжнародне співробітництво академії, основні форми і напрямки якого та зарубіжні партнери представлені в спеціальному розділі "Міжнародне співробітництво". Ряд відомих зарубіжних вчених удостоєні почесних звань академії. Почесними її докторами (Doctor Honoris Causa) стали професор Теодор Хельбрюгге (Німеччина), професор Альберт Шинцель (Швейцарія), почесними професорами (Professor Honoris Causa) - лауреат Альтернативної Нобелівської премії Джорж Вітулкас (Греція), професор Хубертус фон Фосс (Німеччина), професор Вейс (Швейцарія).

Сьогодні Національна медична академія післядипломної освіти - найпотужніший і провідний в Україні заклад післядипломної медичної освіти і потужний науковий центр, який нараховує шість факультетів, Інститут стоматології, понад 70 різнопрофільних кафедр, біля 650 викладачів, в тому числі понад 150 професорів і докторів медичних наук, майже 400 кандидатів наук, що є одним з найвищих показників в Україні. Її учбова база розміщується в адміністративному та морфологічному корпусах загальною площею біля 8 тис. кв. м, а клінічна становить майже 7 тис. ліжок в сучасних лікувальних закладах і науково-дослідних інститутах м. Києва. Навчальний процес повністю комп'ютеризований, всі кафедри забезпечені комп'ютерами та іншими технічними засобами навчання, створено три комп'ютерних класи для централізованого прийняття заключних іспитів після проходження передатестаційних циклів. До послуг слухачів п’ять гуртожитків на понад дві тисячі місць.

Колектив академії на всіх етапах її існування вносив і вносить вагомий внесок до скарбниці української медицини, сприяючи проведенню реформи системи охорони здоров'я в Україні і вищої медичної школи зокрема.
Новини
03.03.2023  Науково доведено: через смартфони ви можете старіти швидше
24.02.2023  Стимуляція спинного мозку відновлює постінсультну функцію рук
17.02.2023  Вчені відкрили здатність жирної їжі руйнувати мозок
10.02.2023  В Індії розробили неінвазивний тест, який використовує штучний інтелект для виявлення раку молочної залози
01.02.2023  Як спостереження за світанками та заходами сонця впливає на здоров'я – вчені
25.01.2023  Аналіз крові для ранньої діагностики хвороби Альцгеймера розробили вчені
18.01.2023  Людина з серцем свині. Пацієнту вперше пересадили серце тварини
11.01.2023  Вчені пояснили, чому оливкову олію варто пити ложками
21.11.2022  Вчені виявили ще одну причину високого ризику атеросклерозу
18.11.2022  Імплантована помпа доставила протиракові ліки у пухлини мозку
16.11.2022  Шум вночі може бути причиною безсоння та серцево-судинних захворювань
14.11.2022  ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ: ТИПИ, СИМПТОМИ, УСКЛАДНЕННЯ
11.11.2022  Виявилося, в епідемії ожиріння винен лише один тип їжі
09.11.2022  Проказа: давня хвороба, здатна регенерувати органи
07.11.2022  "Чарівні гриби" можуть лікувати важку депресію
04.11.2022  Нове випробування пропонує переваги CV з EPA: RESPECT-EPA
02.11.2022  Майже 500 українських медиків завершили навчання з тактичної медицини
01.11.2022  Чи можна людям з діабетом пити алкоголь
31.10.2022  Знайдено овоч, здатний знизити цукор у крові відразу на 20%
28.10.2022  Людська печінка може працювати 100 років
HINARI
PubMed