|
|
|
 Пошук по сайту
Авторизація
Періодика
Партнери
Технічна підтримка
 |
Внутрішньоособистісні конфлікти у хворих на артеріальну гіпертензію 2006 року Вперше на емпіричному та теоретичному рівнях розглянуто проблему внутрішньоособистісних конфліктів у хворих на артеріальну гіпертензію. Запропновано нову як для вітчизняної, так і для зарубіжної науки дослідницьку схему у вивченні даного явища, яка, поряд з традиційними групами стресогенних факторів, враховує специфіку емоційних проявів внутрішньоособистісних конфліктів та психологічних комплексів, що зумовлюють вразливість хворого до дії загальних стресогенних чинників та визначають його психологічну схильність до артеріальної есенціальної гіпертензії. Створено й апробовано методики, спрямовані на вивчення внутрішньоособистісних конфліктів. Розроблено програму психологічної допомоги хворим на гіпертензію.
Зрослий рівень вимог, які пред’являє сучасне життя до людини, нинішні культурні, економічні і соціальні трансформації вимагають від неї надзвичайної мобілізації когнітивних, емоційних і особистісних ресурсів, постійної готовності вирішувати виникаючі життєві проблеми. Хронічне перенапруження і внутрішня психологічна конфліктність - повсякденний стан сучасної людини, що відчуває на собі постійний тиск з боку соціуму. Все це є причиною значного зростання кількості хронічних захворювань, етіологія яких тісно пов’язана з особливостями психологічної сфери індивідуму. За сучасними даними, психосоматичні розлади в індустріальних країнах поширені серед 50 - 70% населення.
Для хворих на артеріальну гіпертензію порівняно з відносно здоровими особами є характерним більш високий рівень розузгодження між Я-бажаним та Я-реальним, тобто внутрішньоособистісний конфлікт між значущими для особистості цінностями та їх наявністю в різних життєвих сферах (між тим, що є, і тим, що повинно бути, між “хочу” і “маю”). Найбільш актуальним для хворих на гіпертензію є внутрішній конфлікт в сфері здоров’я (конфлікт між реальним та бажаним станом здоров’я). Артеріальна есенціальна гіпертензія, виникаючи після стресу, в подальшому продовжує розвиватися за своїми законами, незалежно від того, продовжує тривати психотравматична ситуація чи вона дезактуалізувалась. Сам факт хвороби для багатьох є психічною травмою, котра ускладнює перебіг гіпертензії. Крім того, психічна напруга, внутрішній конфлікт, пов’язаний з есенціальною гіпертензією, можуть призводити до ускладнень у взаємовідносинах з оточуючими і до конфліктів, котрі також викликають загострення захворювання. Постійний внутрішній конфлікт призводить до того, що з’являється схильність до „застрявання” на неприємних переживаннях, а це створює умови для підвищення тиску. Таким чином, створюється характерне для психосоматичних хвороб, зокрема есенціальної гіпертензії, хибне коло: психічні переживання, конфлікти призводять до виникнення гіпертензії, котра, в свою чергу, ускладнює психологічний стан. Внутрішній конфлікт може проявлятися в тривожних побоюваннях за своє здоров’я, в прикутості уваги до хвороби, в іпохондричній фіксації на різних відчуттях, можливо – в істеричних реакціях, депресії. Другим за актуальністю для хворих на гіпертензію є внутрішній конфлікт в сфері матеріального забезпечення. Відомо, що найчастіше артеріальна гіпертензія зустрічається, з одного боку, серед малозабезпечених груп населення, а, з другого, - серед порівняно багатих людей. Тому конфлікт в цій сфері може бути подвійного роду, хоча в обох випадках людина відчуває напругу через свою матеріальну незадоволеність. В першому випадку мова йде про надто актуальну незадоволену потребу в їжі, одязі і т. д., тобто власне про незадоволеність вітального фізіологічного рівня організму, загрозу виживанню, життєздатності. Такі ситуації являють собою екстремальні умови в житті людини та сприяють виникненню підвищеної психічної напруги, негативних емоцій та тривожності. Такий тривалий внутрішній конфлікт призводить до появи артеріального тиску, розвитку гіпертензії. В другому випадку людина, маючи достатній рівень добробуту, прагне до постійного підвищення свого матеріального рівня життя. Для хворого на гіпертензію характерною є підвищена психічна активність у всіх справах: надмірна зануреність в роботу, прагнення до досягнень, відчуття дефіциту часу, поспішність, прагнення встигнути зробити як можна більше. Все це сприяє виникненню постійної психічної напруги, що приводить до підвищення тиску. Багато хворих на есенціальну гіпертензію мають внутрішній конфлікт в сфері родинного життя. Самий основний конфлікт в родині – це незадоволеність відносинами з чоловіком (дружиною), що може бути зумовлено як нещирістю спілкування, так і незбігом потреб (мотивів) членів сім’ї. Надмірно підвищена вимогливість і критичність до себе та до інших і, водночас, стриманість часто не дозволяє хворим на гіпертензію вступати в суперечки, доводити свою думку, і вони угамовують конфлікт в собі, що призводить до накопичення негативних емоцій, внутрішньоконфліктних переживань. В деяких випадках відсутність зворотнього зв’язку в спілкуванні чи його недосконалість призводить до глибоких внутрішньоособистісних конфліктів і навіть до розлучень. Члени такої родини відчувають дефіцит любові, турботи і підтримки. Другий за актуальністю конфлікт в родинній сфері – це конфлікт „батьки – діти”. Психологічний клімат батьківської родини визначає стиль поведінки і тип спілкування в родині, яку потім створює доросла людина. Той факт, що есенціальна гіпертензія часто зустрічається у членів однієї родини, може інтерпретуватися як „психологічне успадкування” зокрема таких рис як чемність, слухняність, стриманість, відповідальність. Конфлікти між батьками - гіпертоніками (вимогливими, контролюючими, очікуючими від дитини поступливості і слухняності при суворому і жорсткому вихованні) і дітьми в більшості випадків відбуваються через те, що перші надто опікуються останніми, намагаючись нав’язати їм свою волю. Конфлікти, які стосуються родинного життя, можуть зустрічатися не тільки у сімейних людей, але й у самотніх, для яких родина є нереалізованою цінністю. Сфера „робота” також є однією з найбільш внутрішньоконфліктних сфер життя для хворих на гіпертензію. За нашими спостереженнями, для хворих на гіпертензію властивий роботоголізм – тип поведінки, що характеризується прагненням до постійного успіху і схвалення з боку оточуючих. Хворий на гіпертензію перевантажує себе через своє підсвідоме честолюбство, він хоче все зробити „на всі 100%”, він не може передоручити роботу. Надмірна вимогливість гіпертоніка змушує його досягати свого благополуччя в роботі, кар’єрі. Його працелюбність характеризується надмірною зануреністю в роботу, без відпочинку, без переключення на інші заняття, прагненням встигнути зробити якомога більше. Для нього дуже важливо, чого від нього очікують і що про нього говорять інші люди. Хворий на гіпертензію часто не задоволений своєю працею через неможливість реалізувати свої надмірно завищені наміри. В іншому випадку, стан внутрішнього конфлікту в сфері роботи може означати незадоволеність наявною роботою, невідповідністю її своїм можливостям, здібностям та прагненням. Конфлікт між ціннісними орієнтаціями, такими як творчість, визнання, самореалізація та пізнання, з одного боку, та актуальністю вітально-матеріальних цінностей, з другого боку, призводить до психологічної напруги, підвищення тиску. Отже, вищезгадані життєві сфери (здоров’я, матеріальне забезпечення, сім’я та робота) визначають зміст переважної більшості внутрішньоособистісних конфліктів хворих на АЕГ. Проміжне місце в структурі внутрішніх конфліктів займають такі сфери, як кохання, друзі, творча діяльність, активне життя. Найменш конфліктними є сфери пізнання (інтелектуальний розвиток), можливість сприймання краси природи та мистецтва, впевненості в собі, свободи як незалежності у вчинках і діях. Так, хворим на есенціальну гіпертензію порівняно зі здоровими більшою мірою притаманні такі особливості переживання внутрішньоособистісних конфліктів: виразний внутрішній “вакуум” (відчуття внутрішньої порожнечі, відсутність інтересу до будь-чого); значна внутрішня тривога, що проявляється як відчуття безпорадності, невпевненості, безсилля перед загрозою; пригнічений настрій (депресія); апатія, що проявляється в емоційній байдужості до подій, редукції інтересів. Тактика психологічної бесіди з хворим будувалася таким чином, щоб надати йому можливість рефлексивного скорочення розриву між “Цінністю” та “Наявністю” його нерозв'язаних проблем. Теоретично тут передбачалося зближення смислоутворюючого мотиву (певної життєвої цінності) з уявленням про шляхи його реалізації. Бесіда з хворим проходила, як правило, у діалогічному стилі “активного вислуховування хворого”, запропонованим Карлом Роджерсом. Важливим елементом її було встановлення достатньо емпатійного контакту та діалогічної форми спілкування, до якої багато хто з наших хворих не звик, ототожнюючи спочатку психолога з лікарем та якийсь час очікуючи встановлення знайомої їм традиційної директивної форми спілкування: “питання лікаря - відповідь пацієнта”. І лише пізніше можна було обговорити найбільш актуальні для хворого проблеми, які “містилися” в “розриві” між “Цінністю” та “Наявністю” (у випадку більш високого показника по “Цінності” у певній життєвій сфері). Такий напрямок діалогу “за розривами” охоче підхоплювався хворими, оскільки це забезпечувало безпосередній вихід на їхні внутрішні конфлікти. Саморозкриття хворого в бесіді забезпечувалося, по-перше, завдяки можливості додаткового осмислення проблеми, по-друге, завдяки “акцентуванню” можливостей його компенсаторного або резервного фонду, котрий ним раніше відкидався. Специфіка проведених із хворими бесід щоразу залежала від конкретної ситуації, їх індивідуальності. Однак, якщо все-таки спробувати структурувати бесіду із хворим на основі отриманих результатів, то умовно можна виділити два змістовних аспекти її проведення. Перший аспект – спроба переглянути ставлення до “Наявності” у випадках, коли “Цінність” різко перевищує “Наявність”. Передбачити можливість скорочення “розриву” за рахунок використання всіх резервних можливостей вирішення проблеми. Другий аспект - спроба нейтралізувати суб'єктивну, хворобливу гостроту нереалізованої цінності, тобто переключити по можливості “фокус уваги” на тимчасову перспективу рішення життєво важливих проблем, на відносність і минущий характер того, що внутрішньо вважається “нереалізованим ідеалом”. В цьому випадку мова йде не про дезактуалізацію цінності як такої, а радше про зміну її емоційної переробки, зняття афективних компонентів у переживанні завдяки мобілізації інших смислоутворюючих мотивів. Кінцевий вибір тактики діалогу з хворим можливий лише в ході самої бесіди на етапі, коли вже чітко “вимальовується” специфіка конкретного випадку. Численні дані психологічних обстежень хворих на есенціальну гіпертензію свідчать, що для останніх властиві: стримувана агресивність (Ф. Александер); психологічна відмова від майбутнього, втрата віри та оптимізму (Дж. Енгель); складнощі в прояві негативних емоцій (М. Балінт); підвищена чутливість та вразливість (К. М. Биков); відповідальність, стриманість, чемність, слухняність, самоконтроль, вихованню яких надавали особливого значення в сім’ях майбутніх хворих на АЕГ (Е. Р. Калітєєвська); високий рівень невротизації, тривоги, зни-жений настрій (Т. А. Айвазян); високий рівень особистісної, невротичної, соціальної, соматичної тривожності та мотивації досягнення, переважання мотиву „страх невдачі” над мотивом „надія на успіх” (Н. В. Гуменюк); емоційно-лабільний тип акцентуації характеру (Е. Р. Калітєєвська); надмірно підвищена вимогливість та критичність до себе та до інших, прагнення до влади, домінування, схильність до накопичення негативних емоцій і тривожних переживань, стійкий конфлікт з оточенням внаслідок невідповідності останнього внутрішньому ідеалу гіпертоніка, педантичність, пунктуальність (О. Б. Фанталова); хронічно стримувана агресія, пов’язана зі страхом (Р. Беттeгей); нав’язливі побоювання за своє здоров’я, іпохондрична фіксація на різних відчуттях (Дж. Гроен); „психологічне успадкування” (есенціальна гіпертензія часто зустрічається у членів однієї родини) (А. Б. Гoлдстейн). Джерело: disser.com.ua |
Новини
03.03.2023 Науково доведено: через смартфони ви можете старіти швидше
24.02.2023 Стимуляція спинного мозку відновлює постінсультну функцію рук 17.02.2023 Вчені відкрили здатність жирної їжі руйнувати мозок 10.02.2023 В Індії розробили неінвазивний тест, який використовує штучний інтелект для виявлення раку молочної залози 01.02.2023 Як спостереження за світанками та заходами сонця впливає на здоров'я – вчені 25.01.2023 Аналіз крові для ранньої діагностики хвороби Альцгеймера розробили вчені 18.01.2023 Людина з серцем свині. Пацієнту вперше пересадили серце тварини 11.01.2023 Вчені пояснили, чому оливкову олію варто пити ложками 21.11.2022 Вчені виявили ще одну причину високого ризику атеросклерозу 18.11.2022 Імплантована помпа доставила протиракові ліки у пухлини мозку 16.11.2022 Шум вночі може бути причиною безсоння та серцево-судинних захворювань 14.11.2022 ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ: ТИПИ, СИМПТОМИ, УСКЛАДНЕННЯ 11.11.2022 Виявилося, в епідемії ожиріння винен лише один тип їжі 09.11.2022 Проказа: давня хвороба, здатна регенерувати органи 07.11.2022 "Чарівні гриби" можуть лікувати важку депресію 04.11.2022 Нове випробування пропонує переваги CV з EPA: RESPECT-EPA 02.11.2022 Майже 500 українських медиків завершили навчання з тактичної медицини 01.11.2022 Чи можна людям з діабетом пити алкоголь 31.10.2022 Знайдено овоч, здатний знизити цукор у крові відразу на 20% 28.10.2022 Людська печінка може працювати 100 років   |
