Тезаурус

Тезаурус (від грецьк. θησαυρός – скарб) у сучасній лінгвістиці – особливий різновид словників загальної або спеціальної лексики, в яких зазначено семантичні відношення (синоніми, антоніми, пароніми, гіпоніми, гіпероніми й т. ін.) між лексичними одиницями. Таким чином, тезаурус, особливо в електронному форматі, є одним із дієвих інструментів для описання окремих предметних сфер.

Це може бути:

1. словник певної мови, який наводить її лексику в повному обсязі;
   
2. повний систематизований набір даних про певну галузь знань, що дає змогу людині чи обчислювальній машині орієнтуватися в інформації.
   

На відміну від тлумачного словника, тезаурус дає змогу виявити смисл не лише за допомогою визначення, але й шляхом співвіднесення слова з іншими поняттями та групами їх, завдяки чому може використовуватися для наповнення баз знань систем штучного інтелекту.

У минулому термін «тезаурус» застосовували переважно щодо словників, які максимально повно наводили лексику мови із прикладами вживання її в текстах.

Також термін «тезаурус» використовують у теорії інформації на означення сукупності всіх відомостей, які має суб’єкт.